greentrain.com.uasitemap
Навігація:    Карпатський трамвай Програма туру

У гори - трамваєм

train-lis

Гуцульську трембіту чути в горах, а бойківську сопілочку — по міжгір'ю», — кажуть у цих місцях. А ще тут чути рівномірне постукування коліс по рейках — м'яке і ненав'язливе. Якщо завітаєте на гостинну Бойківщину, вам неодмінно треба покататися на «Карпатському трамваї», що курсує гірським пасмом Горгани у Долинському районі на Івано-Франківщині.У цьому невеличкому потязі все трохи не таке, яку інших... Рухається він коліями завширшки 75 сантиметрів (більше ніж удвічі вужчі за звичайні).



Подорожі вузькоколійками дедалі більше приваблюють туристів. У Карпати повертається прогулянковий «панський» вид відпочинку.
«Легкі колії» до тартаків

Історія вузької залізниці (колія більше, ніж у два рази вужча за стандартну) розпочалася в Карпатах іще за часів Австро-Угорської імперії, коли в 1873 році австрійський підприємець, барон Леопольд Поппер фон Подгарі переніс з Угорщини в Галичину головний офіс своєї фірми. Підприємство Поппера спеціалізувалося на заготівлі, переробці і збуті деревини. Барон влаштував у Ґорґанах перший тартак (пилораму) у селищі Вигода.

Саме тривало інтенсивне освоєння Карпат. Дирекція цісарсько-королівської залізниці архикнязя Альбрехта прокладала широку залізницю зі Стрия (Львівська область) до Станиславова (Івано-Франківськ). У 1875 році цією колією пішли паротяги. Наступний проект — будівництво залізничного полотна до Вигоди — дирекція завершила у 1883 році. Перший поїзд прибув з Долини у Вигоду 8 липня (цей день радянська влада проголосила днем заснування нинішнього райцентру). На залізничній станції (будиночок зберігся) потяг зустрів сам Поппер. На той час він став поважним власником кількох тисяч моргів1 лісів уздовж ріки Свіча.

Від широкої залізниці в гори спочатку проклали «конки» — вузькоколійки, якими коні тягнули ліс. Така колія, довжиною три кілометри, сполучила у 1890-му лісопильний завод у Вигоді з тартаком у Старому Мізуні. Вона проходила двома великими мостами на річках Свіча і Мізунька. На той час попперівська лісопильня «Евеліни» була найбільшою в Галичині.

Справи у барона йшли так добре (багато лісу, дешева робоча сила), що він збудував у Вигоді розкішну віллу і заклав парк. Майже десять років поспіль збирав екзотичні дерева. Для власної втіхи влаштував неподалік Мізуня фабрику музичних інструментів... По смерті Леопольда Поппера його спадкоємці отримали найбільшу в Австрії промислово-торговельну фірму і 100 тисяч моргів лісів у Галичині та Угорщині.

Окрім Леопольда Поппера, вузькі залізниці і лісопромисел із 1886 року активно розбудовували брати барони Гредлі — у Сколівських Бескидах та графи Потоцькі — в Осмолоді. У гірському селищі Сколе (Львівська область) Гредлі влаштували першу в Карпатах електростанцію і водогін з керамічних труб, який обслуговувала всього одна людина (водопровід також зберігся до наших днів). За двадцять років підприємці проклали три вузькоколійки. Одна з них мала середній нахил 25 відсотків і йшла через Демню до найвищої вершини Сколівщини — гори Парашка (1268 метрів). А в 1892 році, на противагу «легким коліям» Поппера, Гредлі спорудили найдовшу в Галичині «льокальку» — 13,6 кілометрів. За наступні півтора десятки років довжина цієї залізниці зросла вп’ятеро. Нею паротяги возили не тільки дерево, але й робітників на лісозаготівлі, а також туристів.
Потяги на мінеральні курорти

Перша світова війна змусила власників карпатських лісів повернутися до Австрії. Попперівська міні-імперія у Вигоді перейшла до акціонерного товариства «Сільвінія» з Великобританії. Фірма не тільки продовжила будувати лісопильні й вузькі залізниці, але й відкрила їх для туристів з великої Європи.

У 1920 році в долині ріки Мізунька почала працювати третя вузькоколійка. Ця дорога, довжиною 24 кілометри, вела до станції Соболь (сьогодні — Миндунок), проходила через п’ять великих мостів і була розрекламована в газетах як дуже мальовнича. До 1939 року Вигодська гілка набрала довжини 65 кілометрів і «обросла» відпочинковою інфраструктурою.

Повсюди в Карпатах довкола лісопереробних підприємств купчилися курорти — санаторії і пансіонати, які пропонували хворим оздоровлення мінеральними купелями та торфогрязями. В розвиток курортів вкладали капітали передовсім лісопромисловці і власники вузькоколійок. Карпатські містечка Мізунь (поблизу Вигоди) і Корчин (біля Сколе) у час між двома війнами були популярними місцями відпочинку урядовців, бізнесменів, письменників, художників і студентів з усієї Галичини і Польщі. Діставались на курорти, звісно, потягами по вузьких коліях.

Першу ліцензію на туристичні маршрути серед малих залізниць Європи отримала карпатська вузькоколійка Гредлів — лінія Сколе-Демня-Коростів протяжністю 41 кілометр. Для туристів спорядили три поїзди. З вікон спеціальних вагонів можна було оглядати місцеві краєвиди, а на зупинках — вирушати на прогулянки горами.
Єдиний маршрут «трамваю»

В час Другої світової війни карпатські залізниці регулярно підривали і відбудовували різні армії, залежно від ліній фронту і наступально-відступальних операцій. Вузькоколійкою з однаковим ентузіазмом користувалися партизани УПА і загони НКВС, намагаючись уполювати одне одного. Поміж тим місцеві мешканці продовжували працювати в лісі.

Щоб виконати просто гігантські держзамовлення на деревину, мережу вузьких колій заглибили в ліси і гори. У шістдесятих роках Вигодська залізниця мала найбільшу протяжність — 180 кілометрів, проходила 160-ма мостами. А загальна довжина усіх ліній вузької колії в Карпатах — Бескидської (Сколівська гілка), Вигодської (Мізунська гілка) та Брошнівської (Осмолодська гілка) — сягала майже 1000 кілометрів. Тоді ж Москва офіційно проголосила вузькоколійку нерентабельною і дала вказівку демонтувати частину залізниці.

Процес руйнації тривав до кінця дев’яностих. Останнього, цілком нищівного удару вузькій залізниці в Карпатах завдали повені 1998-го та 2000-го років. Стихія знищила більше половини діючих ліній. Справу природи довершили люди: десятки кілометрів рейок розібрали і здали в брухт. Вдалося реанімувати лише Мізунську гілку — наразі вона єдина відновлена повністю.

Ця вузькоколійка від селища Вигода до Сенечева (60 кілометрів) з 2000 року експлуатується як виробнича — нею регулярно курсують вантажний і робітничий потяги. Три роки тому підприємство «Уніплит» організувало програму «Карпатський трамвай». У липні 2004 року маршрутом пройшов перший туристичний міні-потяг. Подорожувала група туристів з Німеччини, Польщі, Австрії та Великобританії. Гості мали власного гіда — ним був австрійський науковець, автор монографії «Вузькоколійні залізниці Східної Галичини» Вольфрам Венделін. Дослідник упродовж останніх п’яти років склав описи всіх вузьких залізниць Австрії та України. Німецькою мовою вийшли дві книги, що містять зібраний матеріал. Третю книжку Вендерлін присвятив винятково Вигодській вузькоколійці. Не дивуйтеся. Одна з гілок генеалогічного дерева пана Венделіна представлена — здогадайтеся, ким? — першим карпатським лісовим магнатом бароном Леопольдом Поппером.


Тепловоз і два вагончики нині бігають вузькою залізницею від Вигоди вглиб Ґорґанів двічі на тиждень. Цей поїзд возить на роботу лісорубів. А поміж тим колією мандрують туристи. Ми подорожували вузькоколійкою в товаристві учасників міжнародного фестивалю «Свято ковалів»: австрійців, голландців, англійців, естонців та одного білоруса. Екскурсоводом був директор туристичного відділу фірми «Уніплит» Любомир Яцків.

programa

МИ В СОЦ. МЕРЕЖАХ

Коврик для йоги йога студия
ЖК Кассиопея

Опитування

Як часто Ви відпочиваєте?






dopomoga

мужское пальто качественные электротовары

Статистика

Подобається Карпатський
Трамвайчик? Тисни лайк: